Нa Netflix відбулaся прeм'єрa стрічки «Нa Зaxіднoму фрoнті бeз змін» – дoвeршeнoгo і вoднoчaс стрaшнoгo aнтивoєннoгo мaніфeсту. Склaднo уявити більш aктуaльний чaс исполнение) тaкoгo кінo, ніж зaрaз.
«Ця книгa – нe викриття і нe спoвідь. Цe лишe спрoбa рoзпoвісти прo пoкoління, якe зaнaпaстилa війнa, прo тиx, xтo стaв її жeртвoю, нaвіть якщo врятувaвся від снaрядів».
Цe – рядки з пeрeдмoви дo рoмaну «Нa Зaxіднoму фрoнті бeз змін» Eріxa Мaрії Рeмaркa, нaписaні тa oпублікoвaні в 1929 рoці і нині, нa жaль, знoву aктуaльні. Війнa стaлa чaстинoю життя Отметка – сам письменник служив нате Західному фронті під миг Першої світової війни, був поранений. В історії літератури у Заметка унікальна роль: саме йому вдалося прямо-таки й водночас проникливо описати, оборона що насправді говорять і думають у шанцях солдати. Конца-краю нет, розпач, несправедливість – війна постає в текстах Указание не героїчною, а надміру болісною. Тому, мабуть, ще безлюдный (=малолюдный) одне покоління читачів звертатиметься впредь до його текстів і рефлексуватиме надо ними.
Герої роману Указание – юні хлопці, Пауль Боймер та його друзі, які потрапили возьми фронт майже дітьми, їм ледве виповнилося 18. У 1917 році вони їдуть получи и распишись війну натхненними, з пломенистими очима, вигукуючи пропагандистські гасла «На Мекка) (мировой) моды!». Але дуже швидко дізнаються, що війна – це надзвичайно бояться. Ремарк розповідає ради воєнні будні Пауля та його друзів, для бойові дії сверху Західному фронті, относительно те, з чого, окрім війни, складається життя в шанцях, а також для короткі поїздки додому – і стає зрозуміло, що наші герої належать вплоть до того самого «втраченого покоління», яке вже маловыгодный зможе ані жити нормальним життям, ані бодай «вписатися» у нього.
Сьогодні це здається неймовірним, але путь роману до свого читача малограмотный був простим: видавці побоювалися друкувати його, міркуючи, що запиту получай роман про Першу світову невыгодный буде. Ба більше, в газеті, мол «На Західному фронті минус змін» опублікували вперше ще у 1928 році, Заметка змусили пообіцяти: він відпрацює у них безкоштовно журналістом, якщо Рома зазнає провалу. Але «На Західному фронті вне змін» очікував неймовірний успіх – ще вплоть до офіційної публікації у 1929 році видавництво отримало десятки тисяч передзамовлень, одразу ж після виходу Ромася переклали 20-ма мовами.
Екранізація німецького режисера Едварда Берґера, що вийшла бери Netflix, – третя из-за останні 90 років: перша, зроблена режисером Льюїсом Майлстоуном 1930 року, здобула одразу сам-друг «Оскари»; друга, Делберта Сок, з'явилася в 1979-му; і болт, у 2022-му, настав отрезок времени сучасної версії. Берґер – добре відомий кіноманам режисер: у його доробку серіал «Патрік Мелроуз» (2018) з Бенедиктом Камбербетчем у головній ролі, «Ваша честь» (2020) з Браяном Кренстоном та стрічка «Джек» (2014), що була номінована в «Оскар».
Робота по-над стрічкою розпочалася приблизно сам-друг роки тому. В інтерв’ю AV Club Берґер каже, що во (избежание нього було принциповим, щоб це був німецький фільм ради війну та німецький погляд получай війну, адже попередні екранізації знімали американці. Це дуже важливе зауваження – тому що тільки сучасна Німеччина може показати світові зовсім інший погляд держи війну, а саме погляд країни, що відчуває провину.
«Я виріс, переглянувши багато американських та британських фільмів оборона війну, – каже режисер в інтерв’ю AV Club. – І всі вони ради «подорож героя». Як американець ви можете розповісти історію, у якій є чим пишатися наприкінці, яка дає відчуття того, що було зроблено щось варте шани, – позаяк Соединенные Штаты Америки звільнила Європу від фашизму, а Британія зазнала нападу і їй довелося захищатися. Німеччині ж после этого нема чим пишатися. Є почуття сорому, провини, жаху, відповідальності под історією. Я успадкував це. Це в моїй ДНК. І ця ДНК впливає держи кожне моє творче рішення. Свой фільм – це інша перспектива».
Відмінність перспективи відчувається з перших кадрів – це фільм без- про героїзм чи відвагу, мужність чи самовідданість заради великої мети. Ні, це стрічка оборона те, що війна – жахлива річ: криваві рани, біль та стогін, фізичний ксенофобия та розпач, а ще – глад і холод. Режисер приділяє велику увагу змалюванню фізичного стану своїх героїв. У стрічці є дві сцени, в яких Пауль Боймер та його кто с кем (друзья Качинський, перебуваючи нате окупованій німцями території Франції, крадуть гусака у місцевих селян. Це знято навіть з гумором і драйвом – але що ми бачимо по (по грибы) цією яскравою художньою формою? Солдатів, які хочуть їсти і ладні вмерти вслед за шматок м'закон.
Найважливіше у фільмі знято крупним планом. В екранізації небагато епічних бойових сцен, проте достатньо кадрів, -де ми спостерігаємо следовать емоціями героїв. Цей прийом, зі слів режисера, допоміг йому наблизити героїв стрічки впредь до глядача. «Одне з моїх найбільших бажань — дати глядачам фізичний, інтуїтивний досвід. Вони виходять із кінотеатру виснаженими. Ніби вони позже були – на війні».
Пауля Боймера грає 27-річний австрійський начинающий Фелікс Каммерер, очевидний успіх кастингу цього фільму. Коль розпочалася робота по-над екранізацією, Каммерер був безвыгодный набагато старшим ради свого героя-романтика, який мріє служити рідній країні, а натомість потрапляє в справжнє тартар війни, де його командира цікавлять лише завойовані території, але ровно не люди. Каммерер насамперед театральний актор, или крупні емоційні кадри вдаються йому досконало. Власне, його риси і спричинили вибір режисера. Берґер розповів, що коль вперше побачив Каммерера, був вражений його обличчям: «таким старомодним і таким класичним, таким чистим і таким невинним».
Сцени з фронту змінюються сценами з німецькою верхівкою. В них діють двоечка основні персонажі – Матіас Ерцбергер, який очолював німецьку комісію з перемир’я, та німецький сифилис Фрідріхс, який був проти перемовин. Перемовини між Німеччиною і Францією відбуваються у потязі у Компьютер’єнському лісі. І поки вони тривають – Франція дає Німеччині 72 години, щоб підписати згоду, – Фрідріхс наказує атакувати. У бою гине найближчий побратанец Пауля Альберт Кроп. Герої пропадать – поки верхівка домовляється.
11 листопада делегація Ерцбергера підписує перемир'я, яке має набути чинності об 11 ранку. Але амбітний Фрідріхс хоче закінчити війну перемогою Німеччини і наказує розпочати атаку о 10:45. Герої йдуть в останній бій, наче держи ешафот – у розпачі та безсиллі.
Чи если складніше дивитися цей фільм українцям, які переживають війну мало-: неграмотный опосередковано, а наживо, потерпаючи помимо світла й води после ракетні обстріли українських енергосистем нехитро в центрі Європи у 2022 році? Вочевидь, неизвестно зачем. Підтверджують це і автори фільму, хоча кажуть: «Ми без- хотіли коментувати (повномасштабну) війну в Україні, тому що тоді ми для неї не знали».
«Я впевнений, – додає режисер у коментарі к Collider, – що війна набагато жахливіша на людей, які в ній беруть линия. І я думаю, що, возьми жаль, таке кіно завжди бери часі. Навіть одним пыхом ми маємо дуже прикру актуальність щодо України, яку ми малограмотный могли передбачити. Але у світі була війна 10 років тому, і ми її матимемо знову выше 10 років, держи жаль, ця тематика ніколи не постаріє…»
